150-ті роковини від дня народження видатного історика, державника, патріота - Мирона Кордуби
Кам’янецькі бруки пам’ятають неквапливість його кроків, атмосферність міста – розмови і дискусії з найважливіших тем нашої історії у родинному колі Цегельських. Його звали Мирон Кордуба, професор історії. Тут у Камінці Струмиловій він знайшов приятеля в особі Льонгина Цегельського, а згодом – дружину, вірну помічницю у нелегкому житті вченого – Євгенію Цегельську.
Вчора кам’янецька громада вшанувала пам’ятні 150-і роковини від дня народження ученого, котрий заслужив собі слави «плугатаря української історії». Неперевершений дослідник знавець джерел, автор понад 500 наукових робіт з вітчизняної історії. Поліглот, знавець 16 мов. Фаховість і грунтовність знань, напрацювань, привели його до членства у престижних наукових товариствах Європи, участі міжнародних історичних симпозіумах істориків у Варшаві(1933 р.) та Цюриху(1938).
Професор української історії у Варшаві(1927-1940). Це єдині українські студії на теренах Європи на той час. Саме завдяки діяльності ученого у польському середовищі народжується і розвивається ідея українсько-польського порозуміння перед імперською політикою Кремля.
У Львові чотири роки працює в Таємному університеті. Мета – не розпорошити академічну науку та виховати нове покоління національно свідомої молоді. Імена випускників незабаром освітили Україну: єпископ Василь Величковський, поет і художник Святослав Гординський, видавець Іван Тиктор.
Мирон Кордуба передбачив кремлівські загрози. І не тільки. Його історичні праці є інструментом розвінчання рашизму та перекручень історії московськими окупантами. «Великий народний гріх відректися від своєї народности». «Добро держави нехай буде найвищим законом перед очима кожного» - із висловів науковця.
Не відрікся в умовах комуністичного наступу і перекручень української історії від вірності історичній правді та своєму учителеві – Михайлу Грушевському. Захистив надбання останнього, назвавши його великим ученим, а до буржуазних націоналістів маємо віднести Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника і багатьох інших, кого любимо і шануємо – зауважив у своїй доповіді на комуністичному судилищі.
Про це і велася щира розмова у ході презентації, підготованій спільними зусиллями відділу ОКТМС, КЗ «Народний дім», Народного історико-краєзнавчого музею Кам’янеччини. Музей – те тільки експозиція, а й зберігання нашої колективної пам’яті. І вдячності негаласливому подвигу ученого, відлуння чиїх кроків і досі звучать на кам’янецьких бруках. Маєми чимало славних імен та сторінок для подальшого дослідження нашого спадкоємства.
Організатори висловлюють щиру вдячність усім, хто завітав на дійство. Разом – ми сила!
