Цимбаліста Микола Вікторович
Цимбаліста Микола Вікторович
Солдат
24.11.1995 – 01.07.2024
Водій номер обслуги стартового взводу, стартової батареї 5405 зенітно-ракетного дивізіону військової частини А4623.
Микола Цимбаліста народився 24 листопада 1995 року в місті Кам’янка-Бузька на Львівщині, у сім’ї службовців. Його матір, Марія Григорівна, працювала вчителем математики, а батько, Віктор Євгенович, на той час був військовим пенсіонером. Для батьків він був довгоочікуваною дитиною.
У 2003 році пішов у перший клас ЗОШ І–ІІІ ст. №3 міста Кам’янка-Бузька Львівської області, дев’ять класів якої закінчив у 2011 році.
У 2011 році вступив до ВПУ №71 за професією тракторист-машиніст, яке закінчив у 2016 році, отримавши повну загальну середню освіту. Також здобув диплом і кваліфікацію «Технік-механік сільськогосподарського виробництва». Заочно закінчив Львівський аграрний університет, факультет «Екологія». Закінчив Кам’янка-Бузьку музичну школу по класу сопілки та труби.
Для Миколи важливо було розвиватися не тільки розумово, а й фізично. Коли навчався у четвертому класі, почав займатися карате. Займав призові місця, досяг 1 КЮ в шобокан-карате.
Микола був добрим хлопцем, патріотом, горів любов’ю до рідної землі. Добровільно пішов на службу за контрактом 14 липня 2016 року.
14.07.2016 – 17.08.2016 рр. — курсант в/ч 4624, с. Старичі. Після закінчення підготовки з 17.08.2016 по 15.08.2017 рр. проходив службу на посаді стрільця в/ч А2736 міста Львова.
З 15 серпня 2017 року по 28.09.2019 року — курсант Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
З 26.01.2017 по 13.05.2017 рр. проходив військову службу у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила в місті Щастя.
31 липня 2017 року видано посвідчення УБД №194451.
Підстава: брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, посвідчення про відрядження від 24.01.2017 року №42/01-44.
З 14.11.2018 по 28.02.2019 року — оператор-електрик в/ч А4150, місто Яворів.
З 3 травня 2019 року по 1 липня 2024 року — стрілець-водій, номер обслуги в/ч А4623 міста Кам’янка-Бузька, направлений на службу у 5-й дивізіон ППО міста Луцьк.
Там зустрів і полюбив свою кохану Ірину. Вони одружилися. Коли запропонували службу на сході країни, пішов, не задумуючись.
З 31.05.2024 по 24.06.2024 рр. — вишкіл і відрядження на Схід у складі зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил України для виконання бойових завдань за призначенням в/ч 2847 у 2-му батальйоні 36-ї бригади морської піхоти в/ч 2802.
Позивний — «Трембіта».
1 липня 2024 року о 12:51 виїхав на БМП у свій останній бій. Загинув унаслідок артилерійського обстрілу в н.п. Тихе Чугуївського району Харківської області.
Цимбаліста Микола Вікторович віддав своє життя за свободу та незалежність України. Його героїзм і відданість залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати цю надзвичайну людину.
Йому назавжди 28 років…
У Героя залишилися батьки, старший брат Володимир і сестра Юлія, дружина Ірина.
Нагороджений відзнакою Президента України від 17 лютого 2016 року №53/2016, серія АТ №063810, «За участь в Антитерористичній операції».
Від сестри Юлі:
Чому так рано, братику, покинув ти сім’ю?
Чому ж не зміг ти смерть переступити?
Наші батьки — ти бачиш, як тепер живуть?
Це важко всій родині зрозуміти.
Тепер лише у сні додому прилітаєш.
Ти цінував усе те, що тільки, милий, маєш.
А зараз, братик мій, тебе і не впізнаєш —
лежиш у сирій землі, тихенько спочиваєш.
Ми рідко бачились з тобою, друже,
часто дзвонив та говорив:
«Сеструня, люблю дуже!
Ти бережи себе на тій війні,
моя мама чекай мене —
скоро підтягнусь й до тебе я!»
Наша крайня телефонна розмова була:
«Сестра, після війни ти знаєш, про що мрію я?
Щоб ми з тобою, як колись у дитинстві, сміливі,
гуляли по Кам’янці, такі дуже щасливі».
Стійко та гідно тримався ти у війську,
і ось прийшла до нас печальна звістка.
Вічність приймає тебе у свої руки —
завершення, кінець…
ти пережив пекельні муки.
Я щиро дякую тобі, що ти зі мною був,
дружину, маму й тата також оберігав.
В день смерті, Колька, ти ж диплом здобув —
ох, як завзято й жваво його ти захищав.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
залишив біль і смуток після себе.
Чому тоді так рано взяв і полетів?
Як ми торкатись маємо тепер до тебе?
Спинився рід, скінчилось все для мами,
і тато вже не стане дідусем.
На серці залишились важкі рани —
життя для них завершилось усе.
Тепер ти ангел, бери і прилітай,
обнявши крилами, та зовсім ледь торкнувшись.
Матусеньку в холодні ночі зігрівай,
щоб відчула, що ти поруч досі.
Забрала тебе в нас та проклята русня.
Не забудем, не пробачим —
розіб’єм цю лаву,
кацапщину покладемо,
всю русню лукаву,
бо по-іншому ніяк не маємо права!
Я горжусь тобою, Воїн, захисник держави.
Вічна тобі пам’ять, брате,
та Герою — Слава!
Від батька Віктора:
Плаче душа, страждає —
мого сина немає.
Серце дзеленчить і тьохка:
де ж ти, мій милий синочок?
Забрала проклята війна,
надію на внуків забрала,
надію на краще життя —
забрала, забрала, забрала…
Прилетіла міна, міна — сто двадцятка,
і попала у синочка, серденько забрала.
Ангелом на небо ти пішов маленьким,
а до нас явився горобчиком сіреньким…
Де ж ти, мій «Трембіта»…
Від дружини Ірини:
Привіт, коханий…
Ці дні без тебе пекельні й болючі. Дуже тяжко повірити, що тебе з нами немає поруч, але сподіваюсь, що ти на нас дивишся з неба. Ми навіть уявити не могли, що все так швидко може закінчитися, але доля внесла свої корективи. Перший погляд, усмішка — закарбувались у пам’яті назавжди.
Переді мною постає твій силует: такий злегка колючий, небритий, втомлений після наряду, але щасливий від зустрічі зі мною. Тоді ми і уявити не могли, що за короткий період одружимось. Враховуючи обставини, ми мало бачилися, але ті миті, проведені поруч, ми дуже цінували. Спогадів не так багато, як хотілося б, але вони безцінні й у пам’яті залишаться назавжди.
Хочу подякувати за тепло, яке ти дарував, за щиру посмішку, за щире кохання! Сподіваюсь, тобі там, мій коханий, спокійно і легко, адже ти заслуговуєш на місце в Раю. Війна забрала тебе, але не кохання і не спогади.
Навіки в строю, мій дорогий «Трембіта».
Твоя кохана і єдина — Іринка.
Пам’ять про тебе буде вічна.
Спочивай, мій Герою!
Від тренер підрозділу Шотокан Карате-до С.К.І.Ф. України - Ігоря Федини:
З великим сумом і болем у серці згадуємо нашого товариша, спортсмена і нашого Героя — Миколку Цимбалісту.
Його життя, починаючи з малого, ще зовсім дитиною, з п’ятирічного віку, коли тато привів його у спортивну секцію з карате, було тісно пов’язане зі спортом. Згадуємо його дитинство і юність, сповнені спортивних звершень, волі до перемоги та незламного духу, які, на превеликий жаль, завершилися й зупинилися в бою за свободу України.
Пройшовши шлях від спортсмена до сталого, сформованого чоловіка і воїна, він гідно став на захист своєї Батьківщини, з честю і совістю виконуючи завдання із захисту держави.
Ми пам’ятатимемо тебе, дорогий наш Миколка — спортсмене, воїне Української держави. Пам’ятатимемо не лише як спортсмена, майстра бойових єдиноборств, але й як відданого захисника, який до останнього подиху виконував свій обов’язок.
Нехай світла пам’ять про твій подвиг живе вічно, а душа знайде вічний спокій.
Вічна пам’ять тобі як Герою!
Щирі співчуття батькам і родині висловлює спортивний клуб СКІФ Добротвір.
Усі твої друзі завжди будуть пам’ятати тебе, і пам’ять про тебе житиме вічно.
Кружляв над світом непокірний сніг…
А я пішов, щоби юнацькі мрії
Спливали весни краплею надії —
Жорстокий ворог знищити не зміг.
Бійцівський дух гуляв у моїх жилах
Та вів у бій за правду, за святе.
Згадай мене, коли на пишних крилах
Злетить у небо сонце золоте!
Т.Н. Вічна пам’ять Герою!
Від військової частини А4623:
Солдат Цимбаліста Микола Вікторович, водій — номер обслуги стартового взводу стартової батареї 5405 зенітного ракетного дивізіону військової частини А4623.
Перебував на військовій службі з травня 2019 року. За період проходження служби у військовій частині характеризувався позитивно. Зарекомендував себе як надійний та дисциплінований військовослужбовець.
Функціональні обов’язки виконував у повному обсязі. Вміння та вольові якості були розвинуті добре. Військово-професійно був добре підготовлений, використовував отриманий досвід у практичній діяльності. Знав керівні документи та керувався ними у повсякденній діяльності.
Під час виконання службових обов’язків проявляв розумну ініціативу, активність та наполегливість. У взаємовідносинах з начальниками був стриманий і коректний, на критику реагував адекватно. Користувався авторитетом серед особового складу.
