Ступак Андрій Анатолійович
Ступак Андрій Анатолійович
27.02.1980 - 27.10.2024
Андрій народився та проживав у місті Ізяслав Хмельницької області в родині військового пенсіонера. Виховувався у бабусі та дідуся, які прищепили йому любов до праці, повагу до людей і відданість своїй Батьківщині.
Після закінчення училища з відзнакою за спеціальністю будівельника, Андрій був призваний на строкову військову службу. Саме тоді розпочався його життєвий шлях як військовослужбовця.
Після служби він підписав контракт і вступив до школи прапорщиків у місті Бердичів. Отримавши звання прапорщика, був направлений на службу до м. Кам’янка-Бузька, куди у 2002 році перевіз свою родину та залишився тут проживати.
З 2006 року Андрій служив в Академії сухопутних військ ім. П. Сагайдачного у м. Львів на посаді техніка навчального корпусу.
У 2014 році, коли ворог ступив на українську землю, Андрій добровольцем вирушив на Схід, де служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (м. Житомир).
У 2019 році він перевівся до військової частини А1463 у Кам’янці-Бузькій, аби мати змогу більше часу проводити з родиною. Завжди залишався зразковим військовим, за що неодноразово був відзначений нагородами.
Андрій був турботливим батьком для своїх синів — Дмитра, Максима та Володимира, люблячим чоловіком для дружини Оксани. Мріяв про мирне, щасливе життя, про спокій і добро для своєї родини та всієї України.
На жаль, у лютому 2022 року все змінилося, розпочалася повномасштабна війна. Андрій разом із побратимами стали на захист України та своїх рідних.
Останній бойовий шлях: у серпні 2024 року воював у складі 137-го батальйону морської піхоти, де командував однією зі штурмових груп. 31 серпня, під час боїв на лівому березі Дніпра біля Херсона, отримав поранення та ще добу очікував на евакуацію.
1 вересня Андрій був евакуйований до шпиталю, а вже 26 вересня - після лікування - повернувся у стрій. До 21 жовтня тримав оборону на правому березі Дніпра, після чого вирушив на Донбас.
Під час запеклих боїв поблизу населеного пункту Новодмитрівка, що біля Покровська, Андрій отримав поранення, несумісні з життям...
У боях він проявив себе як відважний командир - людина честі, мужності й сили духу, здатна приймати блискучі рішення, надихати побратимів і впевнено вести їх до перемоги.
Нагороди:
– Медалі «За віддану службу» (5, 10, 15, 20 років)
– Медаль «За взірцеву службу»
– Медаль «Ветеран війни»
– «Золотий хрест»
– «Комбатантський хрест»
– Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Андрій назавжди залишиться у наших серцях як справжній захисник, люблячий чоловік, дбайливий батько, який віддав життя за Україну.
Вічна пам’ять Герою.
