Інгібітори протонної помпи (ІПП)!
Інгібітори протонної помпи (ІПП) - це група лікарських засобів, які інгібують насос H+/K+ АТФази в парієтальних клітинах шлунка, що знижує секрецію соляної кислоти. Найпоширенішим способом введення є пероральний, але ліки також можна вводити внутрішньовенно.
ЛЗ: омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол
Показання: виразкова хвороба, профілактика стресової виразки, ГЕРХ, гастрит, синдром Золлінгера-Еллісона, інфекція Helicobacter pylori, як компонент потрійної та четвертинної терапії, виразки, які викликані НПЗЗ.
Кислотолабільний → у формі кислотостійких таблеток або капсул, вкритих кишковорозчинною оболонкою. Проходять через шлунок → всмоктуються в лужному просвіті кишечника. Біодоступність знижується при наявності їжі у шлунку, тому його слід приймати за 30–60 хвилин до прийому їжі.
Швидкий метаболізм у печінці ферментами цитохрому Р450: CYP2C19, CYP3A4.
Клопідогрель потребує CYP219 для дії, тому одночасне застосування ІПП може ↓ антикоагулянтну та антитромбоцитарну дію. Також ↓ ефективність теофіліну, інгібіторів протеази.
При тяжких захворюваннях печінки необхідне зниження дози.
ІПП пригнічують метаболізм: варфарину, діазепаму, фенітоїну, що призводить до підвищення концентрації цих ЛЗ у плазмі крові та подальшої токсичності.
Загальні побічні ефекти: діарея, головний біль, біль у животі.
Харчові побічні ефекти при тривалій терапії: порушення всмоктування вітаміну В12; ↓ засвоєння кальцію → ↑ ризик переломів у літніх людей; дефіцит заліза; гіпомагніємія.
