Кунь Віталій Михайлович
Кунь Віталій Михайлович
молодший сержант
04.06.1999 – 10.05.2024
Віталій Михайлович Кунь - номер обслуги І гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 2 батальйону оперативного призначення в/ч 3028 14-ої бригади Західного ОТО Національної гвардії України.
Народився Віталій 04 червня 1999 року в селі Сапіжанка, Львівської області.
У 2014 році закінчив Дернівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Кам'янка-Бузького району, Львівської області.
Вчителі навчального закладу завжди наводили Віталія в приклад молодшому поколінню, як взірець розумного, спортивного і перспективного учня. Друзі також були раді з ним дружити і навчатися, так як Віталій дуже комунікабельний і пунктуальний. Сам Віталій був дуже творчою особистістю, завжди приймав активну участь у всіх виховних програмах.
В 2016 році здобув повну середню освіту у відділенні підготовки молодших спеціалістів відокремленого підрозділу «Львівська філія Київського національного університету культури і мистецтв».
На початку повномасштабного вторгнення, мати Віталія дуже турбувалася за долю дитини, але він не задумуючись навесні 23 березня 2022 року пішов добровольцем та був мобілізований до лав Національної Гвардії України, у військову частину 3028, де займав посаду гранатометника.
Зі слів побратимів, Віталій завжди був великодушною і доброю людиною, гідно виконував свій військовий обов'язок.
В 2023 році, він прибув у відпустку, щоб одружитись із коханою дівчиною Анастасією. Не встигли молоді натішитись сімейним життям, як Віталій був змушений повертатися до служби. Періодично приїжджав і навідував дружину, батьків і родичів.
10 травня 2024 року в Кам’янка-Бузьку громаду прийшла сумна звістка, що під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину від навали російського окупанта, на Запорізькому напрямку поблизу с. Роботине, Пологівського району, загинув мешканець громади - Віталій Кунь.
Віталію назавжди 24 роки, батьки виховали достойного сина, він був мужнім, відважним воїном, вірним побратимом, другом, приємним співрозмовником, добрим братом та люблячим чоловіком.
Всі хто знали Віталія, згадують його як щиру та надзвичайно позитивну людину, патріота, який не пошкодував заради мирного майбутнього незалежної України найдорожчого – свого життя.
16 травня 2024 року Куня Віталія поховали з усіма військовими почестями на кладовищі рідного села Сапіжанка.
В Героя залишились батьки, брат і дружина.
