Хомик Віталій Михайлович
Хомик Віталій Михайлович
солдат
29.07.1998-06.01.2024
Віталій Михайлович Хомик - солдат Збройних Сил України, 117-ї окремої механізованої бригади (позивний «Боксер»).
Віталій народився 29 липня 1998 року в багатодітній сім’ї. Рано осиротів, в 7 років померла його мама.
В 2004 році почав навчатись у ЗОШ І-ІІ ступенів с. Зубів Міст.
У 2013 році, після закінчення 9-го класу, Віталій вступив до ВПУ №71 м. Кам’янка - Бузька за спеціальністю «тракторист машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник, водій автотранспортних засобів».
У 2016 році закінчив навчання, після чого пішов працювати на підприємство ПП «Львів-ПАК», пізніше працював у агропромисловій компанії «Контінентал Фермерз Груп».
У 2019 році Віталій створив сім’ю, мав плани на життя, мріяв про велике майбутнє.
У 2020 році у подружжя народилася бажана донечка Іринка, але щастя в сім’ї було недовгим. Всі плани на життя зруйнувала війна.
В січні 2023 року був призваний до лав ЗСУ, пройшов 3-х місячне навчання, після чого був відправлений в зону бойових дій на Запорізький напрямок. Виконував бойові завдання на посаді «Командир транспортного відділення зенітної ракетно-артилерійської батареї».
У вересні 2023 року Віталій на 10 днів приїхав у відпустку. Він завжди був веселий, усміхнений, щирий, життєрадісний, сповнений мрій та планів на майбутнє. Після закінчення відпустки, повернувся на службу. У зв‘язку з важкою ситуацією на цьому напрямку хлопцям був потрібний автомобіль, спільними зусиллями небайдужих людей, мешканців громади, вдалося придбати авто.
6 листопада 2023 року Віталій приїхав додому по автомобіль і це була його остання зустріч з сім’єю і рідними. Ця зустріч була дуже важкою, ніби відчувалося, що він більше не повернеться.
5 січня 2024 року, в той день, коли сім’я готувалася до другого Святвечора, Віталій з побратимами готувався до свого останнього бою. Їхнє БМП, яке їхало на чергове завдання було підбите ворожою ракетою. Всі хто був в ньому загинули.
Загинув Віталій 06 січня 2024 року в населеному пункті Роботине, Оріхівського району Запорізької області.
Поховали героя за місяць після загибелі в рідному селі Зубів Міст, з усіма військовими почестями. У спомин про загиблого встановлено меморіальну стелу на Алеї Борців за незалежність України, у місті Кам’янка - Бузька.
Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Зі слів рідних:
«Віталій Хомик був щирим, небайдужим, веселим, чесним, готовим підтримати у будь якій ситуації, він був готовий любити увесь світ.
Навіть погода у дні поховання зустрічала Героя дощем...плакало небо....
Він загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок на передовій».
Вірш-присвята:
А він лежав...
Він не хотів собі тієї слави.
Вже дух його у небесах витав,
А тіло на колінах зустрічали...
А він лежав - красивий, молодий
Герой! Якому б жити ще і жити...
Для нього відгримів останній бій,
Він їде до домівки, щоб спочити...
Живий ланцюг і прапорів стіна,
В останню путь героя проводжають.
Будь проклята росія і війна!
Війна, де хлопці молоді вмирають!
Осиротіла ще одна сім'я,
Війна забрала сина України.
Плита холодна, фото та ім'я -
Це все, що залишились у родини...
Сьогодні в Україні всюди плач,
На цвинтарях щодня ростуть могили.
Солдатські сльози і слова -" Пробач...
Ми помстимося тим, що тебе вбили! "
Заплаче небо і дощем впаде
На землю, що героя прихистила.
Він вже додому більше не прийде,
Бо замість ніг тепер у нього крила...
