Троцишин Ростислав Романович
Троцишин Ростислав Романович
молодший сержант
13.06.1993 - 06.07.2023
Ростислав Романович Троцишин - молодший сержант, командир 4 зенітного відділення зенітного ракетного взводу 2 десантно-штурмового батальйону в/ч А0284 80-ї десантно-штурмової бригади.
Народився Ростислав в селі Гутисько - Турʼянське Буського району Львівської області. Зростав у багатодітній родині. Завжди допомагав батькам та молодшим від себе сестрам і братам. Мама Троцишин Ганна Петрівна - вчителька початкових класів, тато Троцишин Роман Григорович - працівни лісгоспу виховали сина добрим хлопцем.
У шестирічному віці Ростик пішов до першого класу Гутисько-Турʼянської початкової школи І ступеня. Після закінчення, продовжив навчання у Турʼянському ЗЗСО І-III ступенів, який закінчив у 2010 році. Цього ж року вступив на навчання у Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму, де здобув освіт за фахом «Кухар - кондитер».
Уже під час навчання працював, адже так звик з дитинства. Після закінчення навчання, пішов працювати у ресторацію «Бернадинський дворик» у Львові. Завжди був патріотом своєї країни.
Коли в 2014 році росія вторглась в Україну, хлопець не задумуючись у 2015 році підписав контракт на військову службу у Збройних Силах України. Свій шлях військового розпочав у частині А 4324 в місті Кам’янка-Бузька. Побував на Луганщині, де в цей час відбувалися найактивніші бойові дії.
Троцишин Ростислав був нагороджений грамотами та медалями за зразкову службу, патріотизм, вірність військовій присязі. Після закінчення контракту, повернувся до звичного життя: побував за кордоном, зустрів своє кохання, одружився.
У 2019 році у нього народилась донька Вікторія, для якої став найкращим татом.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ростислав, як справжній син своєї Батьківщини, не зміг залишатись осторонь. Він знову добровільно вступив до лав ЗСУ.
З 02.03.2022 року захищав Україну у складі 80 десантно-штурмової Галицької бригади Збройних Сил України, був командиром 4 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 десантно-штурмового батальйону.
Протягом військової служби побував у всіх гарячих точках країни: захищав Миколаїв, брав участь у звільненні Харківщини, воював на Донеччині.
Загинув 6 липня 2023 року біля населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Зазвичай, смерть забирає найкращих... Згадуємо його різним: і веселим хлопчаком - щирим, відвертим, і мудрим чоловіком - зрілим, досвідченим, і відважним командиром - суворим, уважним, дещо замученим, але завжди людиною з великої букви. Добрим сином, вірним чоловіком, люблячим батьком, відданим побратимом, Гідним Сином Своєї Землі ...
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету; територіальної цілісності України, за самовіддане виконання військового обов’язку, воїна нагороджено орденом «За Мужність» ІІІ ступеня (посмертно), медаллю «Учасник бойових дій», численними грамотами.
Герою назавжди 30…
У нього залишилась дружина, донька, батьки, брати і сестри.
Додаткові джерела:
Герої професійно-технічної освіти Львівщини
