Лис Юрій Богданович
Лис Юрій Богданович
сержант
06.02.1967 - 29.12.2022
Юрій Богданович Лис - Сержант, хімік-водій відділення радіаційної, хімічної, біологічної розвідки, роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини А0998, 24-ї ОМБр імені Короля Данила.
Юрій народився 6 лютого 1967 року у м.Кам’янка-Бузька Львівської області в звичайній сім’ї. Для батьків Богдана та Катерини був довгоочікуваною, єдиною дитиною. З життя скоро пішов батько, Юрію було п`ять з половиною років, і все виховання сина впало на плечі матері.
1 вересня 1974 року Юрій був зарахований у 1-й клас Кам`янка-Бузької середньої школи №1 імені Івана Франка. Навчався шкільної програми та захоплювався грою на музичних інструментах, таких як баян та труба, а також займався легкою атлетикою, веслуванням на байдарках та грою в хокей.
Закінчив школу 1984 року, та розпочав навчання в Добротвірському ПТУ №47. Здобув професію електрозварювальника. По закінченню навчання у 1985 році, успішно продовжив розвивати навики вже на роботі, де підвищив свою кваліфікацію до 4 розряду.
У 1994-1996 роках проходив військову службу в військовій частині 83398, рота РХБЗ (рота радіаційно, хімічно, біологічного захисту). Здобув звання молодшого сержанта, а згодом сержанта.
Через деякий час Юрій зустрів свою майбутню дружину Надію, а в 1998 році у подружжя народилась бажана донечка.
Юрій був добрим чоловіком по своїй вдачі, горів любов`ю до рідної землі.
Ще на початку російського вторгнення у 2014 році, хотів добровільно вступити до війська, але за станом здоров`я при медичному огляді був комісований… А з початком повномасштабного вторгнення не полишав надію знову бути в строю, завжди промовляючи слова « Чому мають гинути молоді хлопці? Їм ще жити і жити! Чому я маю за цим спостерігати? Я маю бути там!»
Коли противник взяв в оточення Запорізьку атомну електростанцію, напруга зросла, та була потреба саме в хімічних військах. І ось Юрій отримав шанс та буквально за тиждень вже був на першій лінії оборони! Бахмут. Запоріжжя. Миколаїв. Херсон. Та знову Бахмут. Всі гарячі точки, і завжди віра в краще! Не маючи сил та міцного здоров`я він робив все що міг задля нашої перемоги!
Смерть воїна настала від отриманих множинних травм, під час артилерійського обстрілу ворога, у зоні військових дій.
Назавжди запам`ятаємо його вірним сином України!
04 січня 2023 року Юрій похоронений на кладовищі м.Кам`янка-Бузька.
Нагороджений посмертним орденом «Хрест Героя». В захисника залишились дружина та донька.
Зі спогадів дружини: «Юра, був добрим сином, зятем, чоловіком, та люблячим батьком. Але найбільше він горів любов`ю до України. Від початку війни не міг змиритись, що він комісований, та всіма способами рвався захищати свою країну. Постійно згадував про діда, який за минулих років був в УПА, а також картав себе за те, що гинуть молоді хлопці…
Було важко відпускати Юру на війну, але неможливо і ще важче було стримувати його бажання та емоції…
День коли проводили у військову частину, став днем останньої зустрічі… З нетерпінням чекали відпустки, казав, ще одне завдання і їду додому, але нажаль додому він повернувся не так, як чекали…
Важке повідомлення, яке прийшло доньці 29.12.2022р. розірвало наші серця «Співчуваю, але Ваш батько загинув»…»
Він гідно прийняв свій вибір та віддав своє життя за Незалежність України!
Зі спогадів доньки: «Споконвіку говорять, що людина відчуває свій кінець, кінець життя відчуває не лише та людина, але й споріднена душа… Здавалось, що запах болота, сирість, мороз та чужі стіни кругом, без кінця в голові «Плине кача», я навіть наспівувала, плакала, боялась, і співала… Ці три доби до… Як мука, женеш дурні думки і страх, а вони не йдуть, засіли в голові, в душі, рвуть серце…
А уява так малює події, що здається ще декілька хвилин і психіатричне лікування…Відчула Бахмут, відчула 152 міномет, відчула все… Досі бачу ті вулиці і дерева, досі бачу будинки, яких вже нема, всі відеодзвінки в пам`яті. Я пам`ятаю той день. Я досі не вірю, здається він пішов на позиції і нема зв`язку, здається ще декілька днів і довгоочікуваний телефонний дзвінок «Ми вийшли». Не вірю, що більше не буде, розпач, біль, сум…
Клята війна поверни мені найкращого тата!!!».
Зі спогадів сусідів: «Юра був добряком, завжди приходив на допомогу, компанійський, веселий, чуйний та працьовитий! Нам так його не вистарчає!».
Зі спогадів побратима: «Дядько Юрко (позивний Лис), був дуже добрим, завжди ділився всім що мав, нічого не шкодував, підтримував та прикривав. Вибачте, що не вберегли!».
