Кохан Сергій Леонідович
Кохан Сергій Леонідович
Полковник
02.01.1963 - 17.03.2022
Сергій Леонідович Кохан - полковник, викладач Львівської академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, був доцентом кафедри наземної артилерії.
Сергій Леонідович народився 02 січня 1963 року в місті Сміла Черкаської області в сім’ї військовослужбовця. В дитячому віці, в зв'язку з переведеннями батька до нових місць служби проживав: в м.Черкаси, м.Корсаков (о.Сахалін, СРСР), м.Гота, м.Ордруф, м.Манінген (Німеччина), м.Лубни Полтавської області.
З юних років Сергій вирішив пов'язати своє життя з кар'єрою військового. Залишившись без батьків (на той час вони перебували у відрядженні в Сирії), він самостійно закінчив школу в м. Лубни та успішно вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища. Саме там Сергій Кохан зустрів свою майбутню дружину Світлану, з якою одружився в 1983 році.
В 1984 році, після завершення навчання в училищі з червоним дипломом, отримав скерування на службу у Середньоазіатський військовий округ СРСР. З Казахстану розпочався нелегкий шлях військової служби Сергія Кохана. В Казахстані народилась його донька Юлія.
1987 року, після служби на посаді командира навчального взводу, Сергія Леонідовича призначають на посаду командира батареї м. Душанбе. Згодом він з сім’єю переїхав в м. Борне-Суліново, Республіка Польща. В цей період в нього народився син Дмитрій. Сергій Кохан був відповідальним, дисциплінованим та відданим військовій справі.
На початку 1990-х отримав підвищення по службі - став начальником штабу дивізіону м. Білогард, Республіка Польща.
Після проголошення Незалежності України, Сергій Кохан з сім’єю вирішує повернутись в Україну та продовжити військову службу в 24-й дивізії м. Яворів, де згодом його призначили командиром артилерійського дивізіону, а з 1995 по 1997 рік, начальником штабу артилерійського полку.
В 1997 році Сергій Кохан вирішив продовжити навчання військовій справі та вступив в Національну академію ЗСУ м. Київ, куди переїхав із сім’єю. Навчання в академії закінчив з відзнакою, після чого був призначений командиром артилерійського полку м. Володимир-Волинський, а згодом на посаду командира протитанкової бригади м.Кам’янка-Бузька. Саме тут Сергій залишився із сім’єю та проживав до своїх останніх днів.
Перебуваючи на посаді командира бригади, не зупинився на досягнутому та поступив в Львівський національний університет ім. Івана Франка. В 2007 році, по завершенні навчання, отримав кваліфікацію юриста.
В 2004 році, частина де проходив службу Сергій Кохан, була розформована, тому він продовжив службу в м. Львів, військовим комісаром Франківського району.
В зв’язку з подальшим реформуванням Збройних Сил України, Сергій звільнився зі служби в запас в статусі «Ветеран військової служби». Згодом продовжив трудову діяльність фахівцем по зв’язках з громадськістю і пресою на ТОВ «СВІСС КРОНО» та ТОВ «ФОКСТРОТ».
Маючи досвід, навички та бажання навчати молоде покоління військовій справі, Сергій Кохан повернувся до військової служби у Національну академію сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного. Працював доцентом кафедри наземної артилерії, приймав активну участь у проведенні навчально-методичної і наукової роботи кафедри, впроваджував раціоналізаторські пропозиції, підтверджені свідоцтвами. Сергій Леонідович ніколи не зупинявся на досягнутому, підвищував кваліфікацію в Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського, м. Київ. Навчав студентів, випускав офіцерів, займався новими розробками в галузі артилерії.
За сумлінне виконання службових обов’язків, вірність військовій присязі, вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, високі особисті професійні досягнення та ініціативу, Сергій Леонідович нагороджений медалями: «За службу в Збройних силах України», «За сприяння Збройним силам України», «Ветеран військової служби», орденом гетьмана Петра Сагайдачного; нагрудними знаками, відзнакою за виняткову жертовність і героїзм «Почесний знак Святого Юрія».
13 березня 2022 року чотири російські ракети влучили на територію Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Після влучання через 9 годин пошукових робіт і розбирання завалів Сергія знайшли без кінцівок у підвальному приміщенні. Він зміг назвати своє ім'я, а вже у Львівському військовому госпіталі додав своє прізвище. Лікарі боролися за його життя 4 дні, однак серце військовослужбовця не витримало.
Полковник Сергій Кохан помер 17 березня 2022 року у Львівському військовому шпиталі. Йому було 59 років.
Поховали офіцера на Личаківському цвинтарі у Львові, (Поле Почесних поховань 76, "Меморіал Героїв, які загинули в російсько-українській війні").
У Сергія залишилися мама, дружина, донька з сім'єю та двома онуками, син з сім'єю та двома онуками.
«Мій батько був зразковим сім'янином, опорою для всіх. Мав золоті руки, був професіоналом своєї справи та відданим захисником України! Попри те, що вже дослужився до пенсії, будучи фахівцем, в умовах російсько-української війни вибрав шлях перебування на полігоні та навчання молодих захисників артилерійській справі», – розповів син Дмитрій.
Зі слів дружини Світлани: «Сергій був безстрашним, мужнім, відважним, дбайливим чоловіком і водночас доброю, світлою та порядною людиною, готовим завжди прийти на допомогу. Він ніколи ні на що не скаржився, завжди був на позитиві, з посмішкою люблячим чоловіком, батьком і сином».
Біографія сформована зі слів дружини Світлани.
Додаткові джерела:
