Що можна повідомляти про хворих на COVID-19.
Стан здоров’я кожної людини — це частина її приватного життя. І захворювання на коронавірус COVID-19 не є винятком. Стандарти журналістської етики в усьому світі захищають право людей на приватність і не допускають необґрунтованого втручання журналістів у приватне життя.
Через ситуацію з коронавірусом у медіапросторі виникає багато питань: як писати про хвороби і про хворих людей? що можна зазначати в інформації, а що не можна? чи можна зазначати прізвище хворого? а ставити його фото? а якщо хвора дитина? чи можна вимагати від лікарів інформацію про конкретний стан конкретного хворого?
У подібних ситуаціях варто завжди пам’ятати, що інформація про здоров’я людини – це інформація з обмеженим доступом.
Порушення недоторканності приватного життя людини можливе лише за її згодою або повинне бути обґрунтоване в інший спосіб.
Узагальнюючи етичні стандарти, вимоги законодавства і стандарти журналістики, можна сформулювати деякі правила, як можна писати про людей, хворих на коронавірус.
Чи відрізняються правила згадування в медіа про людей, хворих на COVID-19, від загальних правил висвітлення стану здоров’я людини?
Не відрізняються. Головне правило: для того, щоб розголошувати будь-яку інформацію про здоров’я конкретної людини, називаючи її ім’я або інші особисті дані, потрібна бути вагома причина.
Чи можуть медіа повідомляти про хворих на COVID-19, називаючи їхні імена, прізвища, адреси та інші особисті дані?
Це можна робити лише з прямої та однозначної особистої згоди людини, про яку йдеться. Інформація про здоров’я людини є конфіденційною, тобто інформацією з обмеженим доступом, нагадують юристи Інституту масової інформації. Закон про інформацію (частина 2 статті 11) та Цивільний кодекс (стаття 286) гарантують право людини на таємницю інформації про стан її здоров’я. Людина має право сама визначати, чи розповідати публіці про свої хвороби.
Розголошення цієї інформації без дозволу може завдати моральної шкоди не лише самому хворому, а й близьким і рідним, а також несе загрозу подальшої стигматизації та навіть фізичної розправи. Наприклад, третього березня у Чернівцях занепокоєні мешканці пікетували будинок першого хворого на коронавірус, отримавши з соцмереж та місцевих ЗМІ його домашню адресу разом з інформацією про те, що дружина хворого залишається на самоізоляції вдома. Показовим є й інцидент у Нових Санжарах, де учасники заворушень жбурляли каміння в автобуси з евакуйованими з Уханя українцями. В обох випадках агресія була спрямована проти людей, які згодом виявилися НЕ зараженими коронавірусом.
Якщо інформацію про людину, хвору на COVID-19, озвучили медики, чи можна цитувати їх у ЗМІ?
Медики не мають права розголошувати цю інформацію — це лікарська таємниця, за порушення якої вони несуть кримінальну відповідальність. До того ж, медичною таємницею є не лише діагноз, а й інформація про стан здоров’я самого пацієнта, а також його рідних і близьких; обставини, що передували захворюванню або спровокували його, і навіть факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою. Однак Міністерство охорони здоров’я називає кілька випадків, коли медики мають право порушити медичну таємницю. Вони зобов’язані інформувати відповідні державні органи (не журналістів і не для публічного висвітлення), зокрема, про поширення інфекційних хвороб, для здійснення заходів на подолання таких явищ.
Чи можна публікувати повідомлення про те, що в певної людини підозра на коронавірус, не стверджуючи, що вона хвора?
Без дозволу людини, про яку йдеться, цього робити не можна. Ця інформація може мати ті самі згубні наслідки, що повідомлення про те, що людина хвора. Навіть якщо згодом підозра не підтвердиться, і ви про це повідомите, ви не можете гарантувати донесення цієї новини до всіх читачів/глядачів/слухачів, які раніше довідались про підозру.
Чи можна повідомляти ім’я, прізвище та інші особисті дані людини, померлої від COVID-19?
Це можливо з дозволу або ініціативи рідних померлої людини.
Чи можна публікувати інформацію про людей, у яких не підтвердилась підозра на коронавірус?
Будь-яку інформацію, пов’язану зі станом здоров’я людини, можна публікувати лише з її дозволу.
Чи можна робити припущення в публікаціях про те, з ким контактував і кого міг заразити хворий на коронавірус?
Озвучувати імена тих, із ким контактувала людина, в якої підтверджений коронавірус, можна лише з її та їхньої безпосередньої згоди. Звинувачувати людину в тому, що вона навмисно або через недбалість когось заразила чи могла заразити, абсолютно неприйнятно, як і створювати підґрунтя для таких звинувачень.
Чи слід поширювати інформацію про людей, які свідомо чи через недбалість сприяли зараженню інших людей коронавірусом?
Йдеться про порушення закону, тож діють правила, які стосуються висвітлення правопорушень та судових справ. Якщо правоохоронці порушили кримінальне провадження, про це можна повідомляти, адже ця інформація, можливо, відохотить інших пацієнтів від порушення правил карантину.
Чи є якісь особливості застосування стандартів журналістики в повідомленнях про людей, хворих на коронавірус?
Як і в повідомленнях про надзвичайні ситуації або про смерть людини, в будь-яких матеріалах про поширення епідемії, зокрема й про конкретних інфікованих, стандарти точності та достовірності є пріоритетними в порівнянні зі стандартом оперативності. Навіть якщо ви не називаєте імен, не слід поспішати з публікацією ще не перевіреної інформації або тієї, що отримана з ненадійного джерела.
Світ не є чорно-білим, а інформаційна діяльність – це завжди балансування. Зокрема, балансування між правом суспільства знати інформацію і правом особи на приватне життя. Право на приватне життя, зокрема на таємницю про стан свого здоров’я, зазвичай перемагає – окрім випадків, коли дотримання такого права загрожує суспільству.
